bool(false)

Судова практика

21 жовтня 2018

Витрати бізнесу на контекстну рекламу: практика оскарження податкових повідомлень-рішень

Сьогодні важко уявити будь-яку компанію, яка не користується послугами контекстної реклами з метою просування власного бізнесу у таких пошуковиках як, наприклад, Google. До того як в Україні в 2017 році почала діяти заборона інтернет-сервісів країни-агресора досить популярним також був пошукових «Яндекс» та відповідний сервіс контекстної реклами «Яндекс.Директ».

Незважаючи на те, що використання контекстної реклами, здавалося б, є логічним у господарській діяльності та необхідність її використання не викликає особливих запитань, Державна фіскальна служба України має з цього приводу особливу думку.

Суть справи:

Так, у одного з наших клієнтів, суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, яка перебуває на загальній системі оподаткування, ГУ ДФС у Київській області в 2017 р. провело планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за останні три роки. За результатом перевірки жодних порушень знайдено не було, окрім… не пов’язаних з господарською діяльністю витрат на контекстну рекламу бізнесу підприємця у системі «Яндекс.Директ» в 2015-2016 р.р. (підкреслюємо, що у вказаний період користування сервісами компанії «Яндекс» в Україні не було забороненим).

Згідно з висновками управління ДФС, документи, які підтверджують надання послуг контекстної реклами є однотипними, в них не вказано витрати часу, розцінки за надані послуги, тобто не доведено надання послуг контекстної реклами та їх пов’язаність з господарською діяльністю підприємця. У зв’язку з цим, податковим органом у складеному акті перевірки було включено суми, сплачені за послуги контекстної реклами, до загального оподатковуваного доходу підприємця та, в свою чергу, було донараховано з вказаних сум податок з доходів фізичних осіб, єдиний соціальний внесок, податок на додану вартість, військовий збір та ще й застосовано штрафні санкції. За результатом складання акту податкової перевірки управлінням ДФС також було винесено відповідні податкові повідомлення-рішення.

Не погодившись із вищевказаними висновками органу фіскальної служби, наша компанія звернулась в інтересах клієнта з адміністративним позовом до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Постановою Київського окружного адміністративного суду по справі №810/1670/17 від 26.09.2017 р., залишеною без змін Постановою Київського апеляційного адміністративного суду та ухвалою Верховного суду України, позовні вимоги нашого клієнта були задоволені в повному обсязі – податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані.

Правові висновки:

В основу правової позиції по даній справі були покладені наступні висновки, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства:

  • Відсутність деталізації в рахунках-фактурах та актах наданих послуг та їх однотипність не є підставою для висновку про не надання послуг за умови відповідності первинної документації чинному законодавству, оскільки чинним законодавством України не встановлено жодних вимог щодо ступеню деталізації первинної документації.
  • Основною умовою документального підтвердження господарської операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Сама по собі відсутність максимальної деталізації виду наданих послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Зазначені висновки підтверджуються також і судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.08.2015 р. по справі №К/800/40727/14, а також в Ухвалі від 05.08.2015 р. по справі №К/800/68410/14.
  • Належною підставою віднесення платником податків сум, сплачених за послуги реклами, до складу витрат його господарської діяльності є спрямованість таких витрат на отримання доходу платником податку, однак отримання певного доходу або іншого результату платником податку внаслідок здійснення відповідних витрат не є обов’язковою умовою здійснення таких витрат. Аналогічна правова позиція міститься в п. 3 Листа Вищого адміністративного суду від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, в якому зазначено, що судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.
  • Окрім того, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов’язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності. Аналогічна правова позиція наведена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.03.2015 р. по справі №К/800/65251/14.

Ознайомитись з рішеннями адміністративних судів по даній справі можна за посиланням.

Попередній

Наступний